Чому християнське лідерство починається з серця?
Про лідерство багато хто пише і досліджує, і це
зрозуміло, бо це англійське слово «лідер», що означає вести за собою, або
показувати шлях, сьогодні є синонімом слову керівник, правитель, президент,
директор, начальник. І це зрозуміло, бо лідер – це буквально перший, той, хто
за собою веде інших, або той за ким йдуть.
Слово лідер часто зустрічається і в християнських колах,
таким чином витісняючи традиційно християнські слова - служитель, пастор, або
пресвітер, які характеризують керівника церкви, або християнського служіння.
Автор не тільки починає свій перший розділ з серця
лідера, але і нагадаює в своєму епіграфі, на що звертає увагу Господь, коли
обирає царя для Ізраїльського народу в часи Старого Завіту. Знамениті слова
пророка Самуїла – «людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце» є
головним Божественним критерієм вибору лідерів.
Чому серце таке важливе? Не тілько тому що з нього
починаються «джерела життя» (Притчі 4:23), а й тому що серце – це наш внутрішній
світ, це центр внутрішньої сторони особистості людини. В Біблії ми дізнаємося,
що до складу серця входять наші думки, почуття, бажання, наміри та внутрішні рішення.
Лоуренс звертає увагу, що більшість при пошуку лідера не
звертає увагу на серце, а звертає увагу на
компетентність (знання, інтелект, мислення), а також на вміння
(навички, здібності, таланти, дарування).
І це зрозуміло, бо внутрішній світ не зрозумілий для нас
і ми часто невпевнені, що скромність і лагідність це проява сильної, а не
слабкої особистості.
Тому, коли ми обираємо лідерів тільки тому що вони вміють
і знають як треба, ми стикаємося з найбільшою проблемою християнського
керівництва, лідерства та служіння, яка полягає у невідповідності між серцем та
компетенціями і вміннями.
Часто ми бачимо проблему подвійних стандартів,
лицемірства та нечесності, тому що у християнських служителів ми не бачимо
гармонії між серцем та зовнішніми показниками.
Він компетентний, але не смиренний...
Він уміє, але поводиться нечесно...
У нього зовні гарна поведінка, але він не любить людей...
Смиренність, чесність і любов не можуть з'явитися в
людині власними силами, без серцевого бажання.
Тому що з серця виходять... злі помисли, розпуста,
нечистота...
А плодом Духа є любов, радість, мир тощо.
Що це означає для нас?
Якщо ми обираємо шлях християнського служіння, нам
необхідно все починати з серця, а не з компетенції, умінь та досвіду. Чому так?
Лоуренс пояснює: «...Бог сяє у світлі нашої неспроможності». А як це зрозуміти,
якщо ми приховуємо свої недоліки і підкреслюємо тільки сильні сторони нашого
лідерства? А неспроможність, це те, із-за чого нас ніхто не вибире на керівні
посади. При наймні, ми так думаємо і тому часто вибираємо «світські» моделі
лідерства.
Автор, порівнюючи світське лідерство з біблійним,
говорить: «світське лідерство є потужним, визнаним, піднесеним, має владу,
успіх і контроль, а біблійне лідерство слабке, орієнтоване на особистісне
смиріння, служіння і жертовність. Більше того, Лоуренс підкреслює, що
християнський служитель повинен - «померти для того, щоб бути першими, і
воскреснути, щоб бути останніми». Все це говорить тільки про те, що
християнське лідерство докорінно відрізняється від світського лідерства. І це
необхідно розуміти і не порівнювати одне з іншим.
У християнського лідерства є приклад Христа, де
кульмінацією є хрест. І в цьому плані, христоцентричне лідерство веде нас до
необхідності постійно брати свого хреста і слідувати за Христом.
Таким чином, Білл Лоуренс в своїй книзі про формування
лідерів вводить дві тези, про яке не знає традиційне лідерство. Це теза серця і
теза хреста. І самі ці тези, роблять християнське лідерство повністю іншим, в
порівняні з світським лідерством. Ми орієнтуємось не на компетенції, вміння і
досвід, а на стан серця, яке відкрите для Бога. Ми слідуємо не за своїм «я», а
за Христом, який веде нас по життю так, що ми проходимо свою Гефсиманію і свою
Голгофу, і все це для того, щоб прославити Христа в своєму житті.
Коментарі
Дописати коментар