Коли закінчиться війна?

Вже минув рік з початку повномасштабних військових дій Росії проти України, яка для багатьох стала великою несподіванкою. На питання, чому ми не були готові до війни, ми й досі не можемо відповісти.

Ми різнимось у думках, але, проте, наші відповіді є незадовільними. Одні вважають, що війна, що почалася, це покарання за бездуховність і гріховність народу. Інші вважають, що війна, що почалася, - це одна з ознак останнього часу і ось-ось з'явиться Христос за церквою напередодні Великої скорботи. Треті вважають, що війна була неминучою і все спирається на амбіції Росії, яка зібралася зараз відновити свої “історичні кордони”. Четверті думають, що якщо й були в України помилки, то вони пов'язані з легковажністю у перше десятиліття після незалежності, коли було небачене вікно можливостей щодо інтеграції до Європи та вступ до НАТО, яким наша країна так і не скористалася, а тепер пожинає гіркі плоди. воюючи з ядерною державою.

Як би там не було, наші навіть правильні відповіді не принесуть нам користі, бо вони не зможуть зупинити війну. Війна увірвалася в наше життя зненацька, хоча про неї на Заході попереджали за кілька місяців до її початку. З іншого боку, війни та військові чутки, як каже Біблія, є ознакою швидкого пришестя Христа та кінця часів.

Христос у своїй есхатологічній проповіді, яку ми знаходимо в 24-25 розділах Євангелія від Матвія, каже, що “повстане народ на народ, і царство на царство...” (Мт. 24:7) і це лише початок страждань, які завершаться Його приходом. Інакше кажучи, війни неминучі. Хоча Європа змогла протриматися довго без великої та повномасштабної війни. На думку еспертів, це війна між двома державами, перша від часів Другої світової війни, яка закінчилася 78 років тому.

Що ж насправді означають слова Христа про війни і як це стосується України? Звичайно, Христос не пророкував безпосередньо про війну України з Росією, але Його слова слід розглядати як попередження про хиткість миру між державами. Як то кажуть «мечі перекують на орала», лише у Тисячолітньому царстві. А це означає, що ми всі живемо у нестабільному світі. Тим більше, що зараз війна має наслідки не тільки для країни, що воює, але і для держав, що знаходяться поруч. Держави Європи прийняли мільйони біженців з України, і не відомо скільки ще доведеться прийняти. Та й це не остання війна, розв'язана Росією, яка в останні часи стала носієм зла тоталітарної держави.

Бог чомусь припустився цієї війни, таким чином показавши справжню духовну сутність російських людей, які вірили в особливу місію свого народу. Але виявилося, що ця духовність є ілюзорною, а місія надуманою. Усвідомлення цієї істини даються дуже важко, та це і зрозуміло, адже війна ще не завершилася і незрозуміло, чи буде поразка зафіксована на папері. Росія не збирається підписувати жодних мирних угод, тому що це скомпромітує її та покаже всю її неспроможність. Та й втрачати Україну їй не хочеться. У зв'язку з цим нам нічого не залишається робити, як констатувати факт, що ця війна надовго. Адже її початок, це не чиста випадковість та помилка, вона була спланована задовго, до свого початку, хоч і не йде за своїм сценарієм. А які війни йдуть за сценарієм? Ми лише констатуємо факт, що через цю війну світ тотально зміниться. Вже змінився.

Що робити християнам під час війни? Ми не можемо бути осторонь, тим більше звірства російських військових жахають. Ті, хто пішли за Христом, переважно мирні люди і вони бажають уникнути війни, тому серед біженців, першими були віруючі багатодітні батьки та опікуни, які розуміли, що їм необхідно врятувати своїх дітей і відвести їх у безпечне місце. Але де б ми не знаходилися, ми всі опиняємось травмованими війною. І перша проблема з якою нам необхідно впоратися, це з неможливістю виявляти любов до своїх недоброзичливців та ворогів. Християни покликані любити своїх ворогів, як це сказано Христом у нагірній проповіді, яка вважається духовною конституцією Царства Божого. Але як це зробити? Тим більше, що Святе Письмо говорить: «Через те, що помножиться зло, у багатьох охолоне любов…» (Мт. 24:12).

Заклик Христа – “любити своїх ворогів” (Мф. 5:44) – це антитеза ненависті до ворогів. Нам важко любити ворогів, тому що ми сприймаємо любов як якийсь емоційний стан. Ми не розглядаємо любов як дію розуму та волі, для нас любов це почуття. Тому нам важко любити свого ворога. Ну а якщо ми перестанемо чекати на романтичні почуття і теплі відчуття, а просто приймемо рішення любити ближнього, навіть якщо він ворог. Що тоді буде? Це шлях до зцілення і не перетворення на монстра, який відповідає злом за зло, насильством на насильство, і лайкою на лайку. Але цього замало зробити один раз. Вольові рішення, як відомо, потрібно приймати постійно.

Другий дуже важливий момент, нам потрібно продовжувати молитися про мир і припинення війни. Слово Боже говорить про необхідність «здійснювати молитви... за всіх людей, за царів і за всіх, хто при владі, щоб жити нам тихим і спокійним життям – у всякому благочесті та чистоті» (1 Тим. 2: 1-2). Насправді ми бажаємо тихого та спокійного життя, а для цього нам необхідно звертатися до Бога як до Царя всіх правителів, щоб Він зупинив війну. З іншого боку, нам треба розуміти й інший момент, як це цинічно не звучало б, але війна – це інструмент змін. Для цього нам потрібно подивитися у минуле та побачити аналогії із сьогоднішнім днем. Так виникнення держави Ізраїль у 1948 році було неможливим без подій Другої світової війни та геноциду єврейського народу нацистами на чолі з Гітлером. Але те, що було неможливо з 70-го року I століття, стало можливо в середині ХХ століття. Потрібно пам'ятати й інше, що імперії зникають завдяки великим війнам. Так, в результаті Першої світової війни зникли чотири імперії, а в результаті Другої світової зникли ще три. Впала колоніальна система, виникла Організація об'єднаних націй (ООН). З'явилося майбутнє у багатьох народів та країн. З іншого боку, зі збільшенням кількості країн збільшилася кількість війн та військових конфліктів. Ми не знаємо, як зміниться майбутнє після війни, але воно, безумовно, зміниться.

Україна прийняла рішення чинити опір своєму ворогові і таким чином показала приклад для всіх, що можна чинити опір тим, хто хоче розпоряджатися чужим життям на свій розсуд. Святе Письмо говорить, що якщо ти маєш можливість скористатися найкращим, то скористайся ним. Для українців стає зрозумілим, що шлях розвитку Західної цивілізації для них – це найкращий шлях розвитку, навіть якщо за це необхідно заплатити велику ціну. Але також ми бачимо і те, що Україна вистояла в перший рік війни, а отже, вистоїть і в інші роки дії цього конфлікту. Українці відчувають, що Бог допомагає їм захищатися, Він буквально з ними на стінах обложеної фортеці, як і псалмоспівець Давид каже – “З Богом я піду на стіни”, (Псалом 17:30), а це означає, що перемога не забариться. просто на все потрібен свій час.

Третій дуже важливий момент, те що відбуваються вчить нас не прив'язуватися до матеріальних цінностей. У Біблії ми читаємо, «Маючи їжу та одяг, цим будемо задоволені…» (1 Тим. 6:7-8), тому що ми «нічого не принесли у світ і нічого не можемо винести…». Війна важливо розставляє пріоритети. Цінність життя важливіша за цінність матеріальних благ, які ми накопичили. Як би важко нам не було залишати те, що ми придбали, проте нам доводиться це робити. Будинок, квартиру, машину, як і інше майно, ми не можемо забрати у безпечне місце, тож краще не прив'язуватися до нього. Але як налаштувати себе на хвилю достатку у всьому? Цьому ми можемо повчитися у Йова, який, втративши все, сказав такі знамениті слова: “Бог дав, Бог і взяв! Нехай буде ім'я Господнє благословенне!” (Іов. 1:21).

Дивлячись у майбутнє, ми сподіваємося на швидку допомогу від Бога після закінчення війни, навіть якщо нам доведеться довго чекати відповіді від Нього. Ясно одне, те, що відбувається в нашому житті і в житті нашої країни, є частиною великого Божого задуму щодо здійснення Його волі в житті людства.

Ми опинилися у центрі світу не випадково. Завдяки протистоянню, ми раптом з переферії та узбіччя опинилися в самому центрі життя. Саме на українських землях кується майбутнє Європи та світу. І тепер багато в чому від нас залежить, якою буде картина післявоєнного світу.

Тому християнам так необхідно як і раніше пом'ятати про заповідь любити Бога і ближнього, а також довіряти Йому геополітичні питання майбутнього, скромно молячись про мир. Нам також необхідно не забувати, що все матеріальне тлінно, тому на ньому немає сенсу загострювати свою увагу. Хай допоможе нам Бог.

 

Костянтин Тетерятников (Ph.D)