РИСИ БІБЛІЙНОЇ ПРОПОВІДІ

Біблійна проповідь – це усне роз’яснення Святого Писання в силі Духа Святого, виражене у   зрозумілій для слухачів формі, з метою прославлення Бога та змін у житті слухачів.

 

Біблійна проповідь – це роз’яснення Писання.

Ездр.7:10 – «Єздра поставив собі за мету неухильно досліджувати Закон Господа, впроваджуючи його в життя, а також навчати Ізраїль Божим постановам і законам»

Бог відкриває Свою волю через Святе Писання. Біблія містить все необхідне для спасіння і благословенного життя людства. На основі почутого слова Божого люди приходять до віри в Ісуса, як Спасителя, до покаяння в своїх гріхах, а також від слухання і вивчення Слова зростають духовно. Тому біблійна проповідь має бути основана на Писанні (одному чи кількох текстах) і роз’яснювати їх для слухачів.

 

Біблійна проповідь – це слово сказане в силі Духа Святого.

1 Кор. 2:4 – «і моє слово, і моя проповідь – не в переконливих словах мудрості, але в проявах Духа та сили...»

Дух Святий є джерело сили для підготовки та проголошення проповіді. Дух Святий дає проповіднику мудрість для розуміння Писання і дає йому натхнення в проголошенні. Громада чітко відчуває, коли проповідник пережив текст, коли Бог говорив з ним через це слово і змінював його серце, а коли він просто говорить правильно, але без сили Духа. Дух може сповнити проповідника особливою силою для проповіді, тому її варто просити у Нього. Під час проповіді Дух Святий працює не лише через проповідника, але й в розумі слухачів, дає їм уважність до проповіді і відклик на почуте в їхніх серцях.

 

Біблійна проповідь – це слово виражене у зрозумілій для слухачів формі.

Неєм. 8:8 – «Вони виразно читали з Книги Божого Закону, пояснюючи його значення, аби прочитане можно було зрозуміти»

Істина Біблії доступна для людського розуміння. Бог не писав Своє Слово на ангельській мові, а використав вірних Йому людей, щоб вони записали Його волю зрозумілими словами. Перекладачі змогли перекласти Слово на мову свого народу. Тому, й проповідники повинні зробити зрозумілим значачення біблійного тексту для своїх церков.

 

Біблійна проповідь – це слово яке повинно прославити Бога.

2Кор.4:5 – «Ми не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа...»

Завдання проповідника не рекламувати себе, не хайпувати на своєму красномовстві чи риторичних здібностях, а показати настільки ведикий Господь, який дає Своє слово. Бо ми не себе проповідуємо, а Ісуса Христа. Він центр на який потрібно рівнятися, а ми слуги, які ведемо людей до Бога, який достойний слави.

 

Біблійна проповідь – це слово, яке змінює життя слухачів.

Кол.1:28,29 – «Його ми проповідуємо, переконуючи кожну людину й навчаючи кожну людину з усією мудрістю, аби зробити кожну людину досконалою в Ісусі Христі».

Слово Боже має трансформуючу дію. Розуміння Божого серця, мотивує і проповідника і слухачів ставати подібним до Нього.

Боже слово може трансформувати людину (2 Тим 3:16).

Проповідь чистого слова Божого робить зміни в людських серцях. Не проповідник змінює людей, а Слово, яке він покликаний передати зрозумілою мовою.

   

Через проповідь ми відкриваєм іншим істину про Бога.

1Ів. 1:5 – «Ось звістка, яку ми почули від Нього й сповіщаємо вам: Бог є світло, і в Ньому немає жодної темряви».

Логіка апостола Івана: «Ми почули... ми сповіщуємо».

 

Через проповідь ми приносимо Слово Боже людям, які слухають нас.

Біблія - це письмове одкровення Бога. Це богонатхненне записане Слово Боже. Коли писалася Біблія, Бог вдохновляв її авторів, щоб вони передали Його відкриття людям.

За допомогою Біблії приватне одкровення Бога (Аврам, Ісаак, Яків) стало універсальним.

    

Через проповідь церква залежить від Слова Божого.

Віруючі з моменту виникнення церквт "постійно перебували в науці апостольській" (Дії2:42).

 

Віруючи духовно зростають через вивчення Божого Слова

2 Тим. 3:16-17 - «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова».

   

Через проповідь Божого Слова людина реалізовує своє спасіння

Рим 10:13-14 - «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?»

  

Проповідь повинна бути актуальною.

Проповідник повинен проповідувати не тільки про те, що йому близьке до серця, але й давати відповіді на ті питання, які дуже важливо почути церкві.

Він повинен знати церкву і реагувати на проблеми і потреби, з якими стикаються члени церкви і проповідувати відповідно до них.

 

Проповідь повинна бути зрозумілою.

Основна думка повинна бути зрозумілою. Слухач повинен зрозуміти головну ідею проповіді та бачити як вона розкривається в проповіді.

План повинен бути зрозумілим. Слухач повинен слідувати думці проповідника уловлюючи план його проповіді. Він має бути здатним розрізнити його головні пункти плану від другорядних і розуміти як вони поєднуються між собою, розкриваючи головну ідею.

Мова проповіді повинна бути зрозумілою.  

Проповідь повинна бути цікавою.    

Щоб зробити свою проповідь цікавою і легкою для сприйняття варто подбати про наступне:

Додати у виклад ілюстрацій які б розкривали тему.

Використовувати мовні образи (Ісус використовував образ виноградної лози, пастиря, солі…)

Використовувати порівняння (Натан порівняв Давида до багатого, який украв овечку в бідного).

Малювати словами те, що мають зрозуміти та запам'ятати слухачі.

Говорячи чи то з релігійною інтелігенцією свого часу, чи то з простими людьми, мова Ісуса була однаково наоч­ною та багатою на образи в обох випадках.

Найкраще тренуватись простій та наочній мові можна проповідуючи дітям і слідкуючи за їхньою реакцією.

Проповідь повинна мати практичне застосування.

Після прослуханої проповіді слухач має мати чітке розуміння того, що йому робити з отриманим словом. Як на практиці можна втілити біблійні істини. Застосування повинно відповідати цілям проповіді: нагадати віруючим про важливі істини, мотивувати до чогось, остерегти від чогось, спонукати до покаяння, спонукати до прославлення Бога і т.д.